Маркевич Болеслав [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
МАРКЕВИЧ Болеслав Михайлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, перекладач, журналіст. Псевдоніми – Хвиля, Заміський обиватель.
З шляхтянської родини.
Народився в 1822 р. в маєтку батька на теренах Волинської губернії Російської імперії (нині –
Волинська область України).
Помер 18 (30) листопада 1884 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург
РФ).
Закінчив юридичне відділення одеського Рішельєвського ліцею.
Працював чиновником міністерства державного майна (до 1848), чиновником з особливих
доручень при московському генерал-губернаторові (1848-1853), служив в Державній канцелярії і
міністерстві внутрішніх справ (1853-1866), міністерстві народної освіти (1866-1875).
Член Ради міністрів.
Досягши високих посад, був викритий у хабарництві й звільнений зі служби (1875).
Друкувався в газетах «Голос», «Московські відомості», журналах «Російський вісник», «Дитячому
журналі».
Як літератор дебютував перекладами з польської в кінці 40-х рр. XIX ст.
Потім настала черга серії нарисів «Типи минулого» (кінець 60-х рр.), романів «Марина з
Червоного Рога» (1878), «Чверть століття тому» (1878), «Перелом» (1880), «Безодня» (1883), збірника «Повісті та оповідання» (1883), 11-томного «Повного зібрання творів» (1885), «Листів до
графа О. К. Толстого і П. К. Щебальського» (1888).
Перу М. також належать публіцистичні цикли: «З Петербурга» (1863-1875), «З берегів Неви»
(1878-1883).
Серед друзів та близьких знайомих М. – А. Чехов, М. Катков, М. Кисельова, М. Чехов, Є.
Єфремова, В. Бегічев, М. Владіславлєв та ін.
***
НЕ ПОТУРАТИ ІНСТИНКТАМ
, з політичного кредо Б. Маркевича
Будь-яка національність , якщо потурати її інстинктам, неодмінно прагнутиме спочатку до
автономії, а потім і до повної незалежності.
ВЕСЬ В БІЛОМУ, зі спогадів А. Чехова
З білою чуприною, з білими бакенбардами, весь в білому і білих черевиках, Маркевич був схожий
на статую командора.
У Бабкині Маркевич нудьгував жахливо. Йому бракувало там столичного гамору, тим паче, що і
газети і журнали виходили там не щодня. Аби захопити їх раніше всіх, Маркевич виходив далеко
до лісу і там чекав Микешку, який повертався з пошти, брав у нього газети і, не віддаючи їх
нікому, усамітнювався десь в затишному куточку і прочитував від дошки до дошки.
ТРЕТИРУЄ ПЛІТКАМИ, з листа А. Чехова М. Лєйкіну від 30 січня 1884 р.
Сьогодні в театрі Лентовського йде горезвісний «Чад життя» Б. Маркевича. Якщо дістану квиток, то сьогодні буду в театрі.
«Чад життя» писаний в граді Воскресенську минулим літом, майже на моїх очах. Знаю я і автора, і
його друзів, яких він нещадно третирує своєю пліткою.
РОЗВІНЧУВАВ ДЕРЖАВНУ ЗРАДУ І КОРУПЦІЮ, з книги К. Арсенєва «Критичні етюди»
Цікавий оповідач, прекрасний декламатор, улаштовувач домашніх спектаклів і пікніків, типовий
«чиновник особливих доручень» на всі руки, був прийнятий в аристократичних сферах. В 1875 р.
цій кар’єрі настав несподіваний кінець; його в 24 години звільнили з служби. З’ясувалося, що він
одержав 5 тисяч рублів за те, що «посприяв» відібранню «Санкт-Петербурзьких відомостей» у В.
Ф. Корша й переданню їх в інші руки. Звільнення стало великою сенсацію, особливо з огляду на
те, що за кілька місяців до того, він розмірковував у своїх добутках про «втрату ідеалів», «чисте
мистецтво», «мерзотний матеріалізм» і т. д.
…Ті з його творів, де немає гострої приправи тенденційного висвітлення громадського життя 60-х
і 70-х років, зовсім загубилися в масі журнального баласту, а в тих добутках, які читалися в
чинність сторонніх мистецтву міркувань, художнє, за деякими виключеннями, досить ординарне.
…За визначенням К. К. Арсеньєва, автора, котрий написав про Маркевича найдокладнішу
розвідку, той перетворив роман у «знаряддя регресу». Все, що проповідувалося в передових
статтях «Московських відомостей», знаходило відбиття в добутках Маркевича, причому він
пускав в обіг методи, недозволені публіцистові – перекручене й часом пасквільне зображення
нелюб’язних власнику «Московських відомостей» осіб. Це надавало творам Маркевича
пікантності й знаходило своїх читачів.
Під прозорими псевдонімами він виводив великих державних людей, і середня публіка, яка завжди
цікавиться інтимним життям високопоставлених осіб, накидалася на
Последние комментарии
13 часов 15 минут назад
14 часов 48 минут назад
18 часов 41 минут назад
18 часов 45 минут назад
1 день 6 минут назад
2 дней 11 часов назад