Шмидт Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

зберегла в серці

пам’ять про «поштового романтика».

ЗАСЬ ТРИВІАЛЬНОМУ РАЦІОНАЛІЗМОВІ, з розвідки В. Піскового «Честь мав»

Протягом кількох десятиліть ідеологічні жерці ретельно ліпили з нього образ полум’яного героя-

революціонера, переконаного поборника комуністичних ідеалів. А як же інакше? Якщо

адміральський син, учень елітного Морського кадетського корпусу під час канікул улаштовується

чорноробом у ливарний цех бердянського заводу Джона Грієвза – то не інакше, як за завданням

революційного гуртка...

Зате тепер новоявлені дослідники закликають «поглянути на «червоного адмірала» об’єктивно, без

політичних пристрастей». Проте в результаті риси історичного портрета з їхньої подачі набувають

іншої крайності: авантюрист-романтик з ознаками розпаду особистості, який заплутався і має

схильність до необдуманих вчинків. Далі – більше: «обережний і раціоналістичний шизофренік»,

котрий «полюбляв і вмів придурюватися для власного задоволення», «чудовий демагог в

інтелігентському стилі, геть безсовісний і безчесний». І зміст його життя, виявляється, зводиться

лише до задоволення амбіцій, непогамовної жаги прославитися, «упіймати найголовнішу свою

рибу в каламутному потоці безглуздого бунту».

…До нього на квартиру прибула делегація матросів із проханням очолити повстання. Спочатку

Петро Шмідт відмовив, переконуючи бунтівників у непідготовленості й передчасності їхнього

задуму. На жаль, його докази не подіяли.

Чудово усвідомлюючи, що заколот приречений, Шмідт як шляхетна й порядна людина вважав для

себе неможливим залишити в біді людей, що довірилися йому.

Цей учинок найпростіше назвати нерозсудливістю авантюриста, який пішов на неминучу

загибель. Легкодуха сірість взагалі воліє оцінювати те, що відбувається, з позицій тривіального

раціоналізму.

…Свою долю, визначену царським судом, Петро Шмідт прийняв, як і личить шляхетній людині, –

гідно, не вимолюючи пощади. Навпаки, всю провину за повстання він узяв на себе, чим урятував

від смерті вісьмох матросів.

ПАМ’ЯТНИК ЗАНЕДБАНИЙ І РУЙНУЄТЬСЯ, з нотаток І. Гержика «Березань. Острів

лейтенанта Шмідта»

Перекусивши нашвидкуруч, вирушив на екскурсію. Острів виявився рівним, де-не-де покритим

горбами, з обривистими берегами, а його рослинний і тваринний світ різноманітним.

У південній, найвищій частині, встановлено пам’ятник-обеліск лейтенантові Петру Шмідту.

Я побачив, що пам’ятник занедбаний і руйнується. Поряд із ним, на землі, гніздяться великі

баклани. У гніздах – пташенята. Щоб не турбувати птахів даремно, я швидко пішов, лякаючи

зелених ящірок, які шмигали під ногами.

РОЗСТРІЛЬНИЙ ПРИНЦИП ДОМІНО, бувальщина

Удосвіта 6 березня 1906 р. пролунали гвинтівочні залпи на острові Березань. Це виконали вирок

над лейтенантом Петром Шмідтом, кондуктором Сергієм Частником, комендором Миколою

Антоненком і машиністом Олександром Гладковим.

Стріляли 48 молодих матросів з канонерського човна «Терець». Позаду них стояли солдати, готові

стріляти в матросів. А на солдатів були наведені гармати «Терца».

Єзуїтський нюанс: командувати матросами призначили Михайла Ставракі – друга дитинства П.

Шмідта.

СУПЕРМЕН БІЛЯ ОСТРОВА МЕН, бувальщина

Наприкінці листопада 1903 року пароплав «Діана»,яким командував П. Шмідт, через недбалість

помічника налетів на підводну скелю поблизу острова Мен.

Капітан, наказавши команді терміново висадитися на берег, впродовж 16 діб (!) сам залишався на

судні і, зрештою, дочекався підмоги.